Резекція жирового тіла щоки (видалення грудок Біша)

Операція видалення тілець Біша (Уривок з монографії Слюсарева І.Ю. «Підтяжка обличчя»)

Одним із методів корекції контуру бічної поверхні обличчя є дозована резекція відрогів жирового тіла щоки (corpus adiposum buccae), найбільш поверхневим і автономним з яких є жирові грудки Біша (Bichat).

В результаті операції дається підкреслити нижній контур виличної області за рахунок зменшення обсягу щоки.

Найчастіше резекція жирових грудок виконується не як автономна операція, а доповнює різні методи відкритого ліфтингу обличчя. Це зумовлюється легкістю доступу до жирових грудок у суб SMAS площині.

Резекція жирових грудок Біша,
з використанням доступу через
слизову оболонку щоки

Пластику щік часто виконують як моно операцію. Найчастіше проводиться в молодому віці і направлена на надання належної рельєфності виличній області.

Операція починається з пошуку анатомічних орієнтирів у ротовій порожнині. Ввівши палець в рот, легко промацати передній край жувального м'яза. Трохи медиальніше можна легко розглянути вивідну протоку слинної залози. Відступивши 1 см вглиб від вивідної протоки і 1 см від верхньої перехідної складки, маркується місце імовірного розрізу слизової оболонки щоки.

При видаленні жирових грудок недоцільно знеболювати велику площу. Досить ввести 1,5-2 мл розчину анестетика під слизову оболонку в місці розрізу. Потім ножицями з гострими кінцями або скальпелем виконується розріз слизової оболонки довжиною до 1 см уздовж перехідної складки. Волокна м. buccinator, які знаходяться безпосередньо під слизовою оболонкою, тупо розсуваються затискачем з гострими кінцями. Натиснувши пальцем із зовнішньої поверхні щоки і одночасно відвернувши її, вдається візуалізувати жирову грудку в рані.

Акуратно підтягуючи і перехоплюючи пінцетом жирову грудку, легко вдається вивести її повністю в ротову порожнину. Сильно тягти за її край і докладати значних зусиль для евакуації вкрай небажано. Це може призвести до порушення цілісності капсули і викликати кровотечу.

Відсікання жировї грудки в області шийки проводиться після попереднього легування або коагуляції її основи. Слизова оболонка прошивається разом зі щічним м'язом і зав'язується одним швом. Для цього краще використовувати нитки, що швидко розсмоктуються.

Після виконання пластики щік видалені жирові грудки необхідно прикласти до щоки і сфотографувати.

Переміщення жирових грудок Біша

Переміщення жирових грудок Біша може виконуватися як автономно, так і доповнювати ліфтингові операції. За допомогою переміщення об`єму жирового тіла вдається домогтися більш вираженої корекції середньої зони обличчя, надати бажану об'ємність виличній зоні і полегшити нижній відділ щоки.

Після виконання анестезії слизової оболонки щоки проводиться розріз уздовж перехідної складки довжиною не більше 1,5 см. Основним орієнтиром виступає вивідна протока слинної залози. Розріз має розташовуватися на 1 см за нею, і з відступом 1 см від верхньої перехідної складки. Тупо розставивши тканини затискачем і натискаючи пальцем із зовнішньої поверхні щоки, до рани виводиться частина жирового відрогу. Не слід домагатися евакуації великого об`єму, досить вивести до рани його частини діаметром до 1 см. Зазвичай цього достатньо, щоб хрестоподібно прошити цю ділянку і занурити на місце. Вільні кінці лігатури відводяться у бік язика.

Існує два різних варіанти переміщення жирового тіла щоки. У першому випадку в задану позицію воно переміщується під щічно-виличним жиром. Для цього з уже виконаного розрізу формується тунель під жировим блоком, в напрямку бугра виличної кістки. Так як тунелізація виконується без візуального контролю, необхідно дотримуватися обережності, щоб не пошкодити виличні м'язи. Великий виличний м'яз має залишатися на дні тунелю, що формується. М'язи досить інтимно пов'язані з жировим пакетом, що знаходиться над ними, тому поділ цього шару має виконуватися з мінімальним зусиллям за допомогою розсування браншів ножиць за тупими кінцями.

Другий варіант передбачає формування субпериостального тканинного тунелю і перетягування в ньому жирової грудки в задану область.

Цей варіант дозволяє сконцентрувати основний об`єм в заданому місці. Сформована підокістяна порожнина є тільки проводним тунелем для жирової грудки. У ньому розташована його менша частина, а основний об`єм концентрується під м'якими шарами.

Для цього через уже виконаний розріз слизової оболонки, під окістя вводиться розчин анестетика над латеральною частиною виличної кістки. Тканини розсуваються безпосередньо до періоста. Після цього він розтинається в проекції передньої частини сухожилля m. master. За допомогою распатера окістя піднімається трохи латеральніше бугра виличної кістки і в цьому місці надривається на ширину до 1 см. Саме в цьому просторі має бути переміщений основний об`єм грудки Біша. Ширина підокістяного тунелю має становити 1-1,5 см.. Наближення до нижньозовнішнього краю орбіти небажане з огляду на безпеку травмування.

Переміщення і фіксація жирової грудки здійснюється у такий спосіб. Обидва вільних кінця лігатури, якою прошитий край жирового тіла, вставляються в довгі прямі голки і по черзі проводяться через тунель в верхню частину сформованої порожнини. З цього місця голки проколюють шкіру під різними кутами і виводяться на поверхню на 1,5 см нижче нижньозовнішнього краю орбіти з однієї точки.

Край жирового тіла захоплюється пінцетом. Підтягуючи обидві лігатури зовні і одночасно допомагаючи перемістити жирове тіло пінцетом, вдається розташувати його на запланованій площині.

Фіксація жирової грудки на заданій площі здійснюється за допомогою зв'язування кінців ниток. Вони можуть бути зав'язані зовні над марлевим валиком. Але це досить незручно, тому що виникає необхідність виконання щоденних перев'язок з контролем тиску, що чиниться марлевою кулькою на поверхневі тканини. Нитяну підтримку необхідно здійснювати 5-6 днів. Більш короткочасна фіксація може призвести до зміщення жирової грудки із заданої позиції.

Більш зручно зв'язувати нитки між собою, а вузол занурювати під шкіру через мікророзріз. Небажано, щоб на шкірі з'явилося воронкоподібне втягнення в місці вузла. Необхідно розташувати лігатури так, щоб контур тканин змінився у вигляді м'якого прогину. Так як для фіксації використовуються нитки з коротким періодом розсмоктування, то дана деформація самостійно зникає через короткий час.